Н. Бхіндер

Можливо, тому, що кохання й психотерапія — це абсолютно несумісні речі.

невивчене життя не варте того, щоб бути прожитим.

марнувала наш дорогоцінний час, витрачаючи його на передмови до передмов

хотів задовольнити свої інтелектуальні потреби та прагнув довести справу до кінця

Керуючись своєю зарозумілістю та цікавістю, я проігнорував те, що Тельма — пацієнтка з двадцятирічним стажем — була поганим кандидатом для психотерапії, і я допустив прояву її болісних внутрішніх конфліктів, що не дуже схоже було на мій успіх як лікаря. Я позбавив її захисних реакцій і не збудував нічого на їхньому місці

Думка, що комусь із нас слід було зробити більше, ніж він зміг зробити, відбивається в бажанні контролювати неконтрольоване. Урешті, якщо хтось винен через те, що нічого не зробив, а щось слід було зробити, то надалі він відчуває, що є щось, що могло би бути зроблене, — зручна думка, яка надає нам вдаваний порятунок від нашої очевидної безпорадності перед лицем смерті

«І тому, — як писав Джон Донн9, — ніколи не намагайся дізнатися, по кому подзвін, бо він по тобі»

страх перед смертю завжди більший у того, хто відчуває, що не живе повним життям

намагався допомогти їй зрозуміти, як ідея смерті може врятувати, незважаючи на той факт, що смерть руйнує нас. Іншими словами, наше усвідомлення смерті може відкрити перед нами нові перспективи життя і спонукати переосмислити наші пріоритети.

Мене трусило, коли я розповідав про деякі жахливі почуття до своєї матері, і Олів Сміт нахилилась до мене й делікатно промовила: «Так ми вже створені».