Сергій Крикун

Воно — це пекельна істота, що наче випірнула з нічних кошмарів.

Гаразд. Але не крапни на ковдру, а то мама тебе вб’є.

Мені слід змусити тебе зжерти того капелюха, йобаний ти срако-бандит!

Можливо, саме тому Бог робить нас спершу дітьми та близькими до ґрунту, тому що Він знає, що ти мусиш часто падати і втрачати багато крові, перш ніж завчиш один простий урок. Плати за те, що отримуєш, ти володієш тим, за що платиш.. і рано чи пізно те, чим ти володієш, дасться тобі взнаки.

«Інколи дім — це там, куди прагнеш душею, — думав сумбурно Едді. — Я в це вірю. Мудрець Боббі Фрост казав, що дім — це те місце, куди приходиш і тебе там мусять прийняти [136]. На жаль, це також те місце, звідки, якщо ти туди потрапив, тебе ніколи не захочуть відпустити».

Місіс Коул була ідеальною демократкою. Усіх дітей вона ненавиділа рівною мірою.

Найкраще ми брешемо, коли брешемо самим собі.

Якщо колеса Всесвіту налаштовані правильно, тоді зло завжди компенсується добром… але й добро також може бути жахливим.

Той рак робив дещо більше, ніж просто вбивав мого батька. Він його принижував, дискредитував.

У кошмарах ми можемо помислити про найгірше. На те вони й існують, здогадуюсь я.