Марк Аврелій

Добре жити, добре зіграти ту роль, яку накинула доля, і гідно піти зі сцени — ось для чого ще двадцятип'ятилітнім Марк Аврелій відмовився від занять риторикою

Хочеш погамувати біль?
Книгу блаженну цю розгорни!
В неї пірнеш — то винесеш з дна
думку, дорожчу од многих скарбів.
Легко добачиш: ті, що грядуть,
й нині сущі, й минулі усі наші радості й біди
ледве чи важать більше, ніж дим.

Палатинська антологія 15, 23

Пригадай, відколи ти зволікаєш, і вже вкотре, отримавши від богів пільгу, нею не користаєшся. Треба, врешті-решт, відчути, якого Всесвіту ти частинка; і від якого всесвітнього Урядника береш витік, поставши; і що межу твого часу накреслено: не скористаєшся ним для просвітлення — мине, і ти минеш, і вже не буде як.