Василь Кожелянко

Серед тисяч ночей — безсонна одна,

серед мільярдів доль — твоя єдина.

Віч-на-віч з безоднею всесвіту.

Місце зими,

де ти топтав сніг і власне щастя,

заростає травою, бо — весна.

Ти — те, що залишається над лісом,

коли заходить хворе сонце.

Багровий туман.