Не всі гобіти знали грамоту, але вже ті, що знали, безперестанку писали своїм друзям (і окремим родичам), котрі жили на відстані, більшій за післяобідню прогулянку.
Юляhar citeretsidste år
зародилася підозра, що ця слизька тварюка може ошукати, навіть попри те, що такі обіцянки вважалися священними й у давнину порушувати їх не боялися тільки найпідліші істоти.
Юляhar citeretsidste år
хоча вони мало не посварились; утім, чарівник вважав, що правда — понад усе.