Иван Котляревский

То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда - хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається; де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже.

Нептун iздавна був дряпiчка

Хоть од Дидони плив поспiшно,
Та плакав гiрко, неутiшно.
Почувши ж., що в огнi спеклась,
Сказав: "Нехай їй вiчне царство,
Менi же довголiтнє панство,
I щоб друга вдова найшлась!"

Щоб на Олимп вродилась вмиг.

Троянцi всi замурмотали,
Дидонi низько в ноги

У дверi стукав, добувався,
Хотiв був хатку з нiжки спхнуть.
Як вийшла бабище старая,
Крива, горбатая, сухая,
Заплiснявiла вся в шрамах;
Сiда, ряба, беззуба, коса,
Розхристана, простоволоса,
I як в намистi, вся в жовнах.

Еней, таку уздрiвши цяцю,
Не знав iз ляку де стояв;
I думав, що свою всю працю
Навiки тута потеряв.
Як ось до його пiдступила
Яга ся i заговорила,

Я Кумськая зовусь Сивилла,10
Ясного Феба попадя,
При його храмi посiдiла,
Давно живу на свiтi я!
При Шведчинi я дiвовала,
А татарва як набiгала,
То вже я замужем була;
I першу сарану зазнаю;
Коли ж був трус, як iзгадаю,
То вся здригнусь, мовби мала.

Моторний, смiлий молодець,
Прощайся з юрбою своєю,
Ходiм лиш в пекло -

Як циган, смуглой цери був,
Од сонця ввесь вiн попалився
I губи, як арап, оддув;
Очища в лоб позападали,
Сметаною позапливали,
А голова вся в ковтунах;
Iз рота слина все котилась,
Як повстка, борода скомшилась,
Всiм задавав собою страх.

Сорочка, зв'язана узлами,
Держалась всилу на плечах,
Попричепляна мотузками,
Як решето, була в дiрках;
Замазана була на палець,
Засалена, аж капав смалець,
Обутий в дранi постоли;
Iз дiр онучi волочились,

Зовсiм, хоть вижми, помочились,
Пошарпанi штани були.

За пояс лико одвiчало,34
На йому висiв гаманець;
Тютюн, i люлька, i кресало,
Лежали губка, кремiнець.
Хароном перевiзник звався,
Собою дуже величався,
Бо i не в шутку був божок:
З крючком весельцем погрiбався.
По Стиксовi, як стрiлка, мчався,
Був човен легкий, як пушок