У Дантиній шафці лежали дві щітки. Одна, з каштановим оксамитом на спинці — за Майкла Девітта, а друга, з зеленим оксамитом на спинці — за Парнелла. Щоразу, як він їй приносив тоненький папір, Данті давала йому цуцю.
Софія Грицикhar citeretsidste år
Що воно значить — цілувати? Ти підводиш обличчя, наприклад, кажучи «Добраніч», а мама нахиляє обличчя. Це і є воно — цілувати. Мама торкає губами твою щоку; губи в неї ласкаві, щока від них мокріє, і чується ледь чутно: цьом. І навіщо двоє людей роблять таке обличчями?
Софія Грицикhar citeretsidste år
Стівен Дедалу Підготовчий клас Коледж Клонґовз Вуд Саллінз Графство Кілдар Ірландія Європа Світ Всесвіт
Анастасія Лесівhar citeretfor 2 år siden
, Стівене, який сором, — сказала мати. — Ти ще проклянеш той день, коли вступив у той заклад. Ти став на себе не схожий.
— Всього всім найкращого, — посміхнувся Стівен, посилаючи усім на прощання повітряний поцілунок.
Анастасія Лесівhar citeretfor 2 år siden
, Стівене, який сором, — сказала мати. — Ти ще проклянеш той день, коли вступив у той заклад. Ти став на себе не схожий.
— Всього всім найкращого, — посміхнувся Стівен, посилаючи усім на прощання повітряний поцілунок.
Анастасія Лесівhar citeretfor 2 år siden
Насправді трагічність — це наче обличчя, що дивиться у два боки — в напрямку жаху і в напрямку жалю, що є її фазами. Я недарма ужив слово "зупиняти". Я маю на увазі, що трагічна емоція — статична. Точніше, драматична емоція — статична. Неправдиве мистецтво збуджує кінетичні почуття — хотіння або нехіть.
b1752879842har citeretfor 2 år siden
Тепер я вже інший, а проте той самий.
Svetlana Kruglikovhar citeretsidste år
Мої слова здаються вам темними. Насправді ж темрява у наших душах, хіба ні? Милозвучніша. Наші душі, вражені гріхами нашими, горнуться до нас іще щільніше, так, як горнеться жінка до свого коханого — щільніше й щільніше.
Svetlana Kruglikovhar citeretsidste år
кидаю від себе цю недалекосяжну тінь, особливі для кожного обриси фігури, і кличу її назад до себе. А будь вона нескінченна, чи була б вона моя, формою моєї форми? Хто бачить мене тут? Хто де-небудь, коли-небудь прочитає те, що я оце написав?
Svetlana Kruglikovhar citeretsidste år
враз він помчав, мов заєць, вуха метлялися позаду, женучися за тінню чайки, що низько тут пролетіла.
fb2epub
Træk og slip dine filer
(ikke mere end 5 ad gangen)