Леся Українка

Таке смирення гiрше вiд гординi.

М е с i я

Що значить, жiнко,

вiддати душу?

М i р i а м

Значить - буть готовим

загинуть за любов.

А та любов, що я вiд тебе хочу,

повинна буть як сонце - всiм свiтити.

М i р i а м

О, що менi робить? Немає сонця

в моїй душi. Нiч, нiч, понура нiч.

)
Вибачай… але… я, власне, не прийшов учитись…

Ну, як-таки щоб воля - та пропала?
Се так колись i вiтер пропаде!

Я не кохала? НI, то ти забула,

яке повинно буть кохання справжнє!

Кохання - як вода, - плавке та бистре,

рве, грає, пестить, затягає й топить.

Де пал - воно кипить, а стрiне холод -

стає мов камiнь. От м о є кохання!

Тут думок, як пiску в морi, а ти з чортзна- чим причепилась

Так одного разу ранком
Наш поет лежав у гаю,

лежав поет наш
На самісінькій стежині.

Скрізь гуляю, скрізь буяю,
Мов той вітер дзвінкий в полі;
Сам я вільний і ніколи
Не зламав чужої волі!»