Ларс Фр.Г. Свендсен

Люби свою самот­ність і приймай заподіяну нею біль з красивим звучним жалем»

спільство найменшої довіри в історії — це, ймовірно, Радянський Союз у 1930-х роках.

особа, яка самодостатня і не потребує інших, просто не людина, вона є «або звіром, або богом

Бути вільним означає нести відповідальність.

По суті, звички є не завадою свободі, а навпаки – її передумовою. Оскільки лише ти маєш владу змінювати власні звички, лише на тобі лежить відповідальність за те, що ти став жертвою звички.

Те саме, як стверджує Шопенгауер, стосується людини: моє усвідомлення свободи є лише відсутністю обізнаності у тих причинах, які насправді визначають мою поведінку.

Дотримана регулярність не може свідчити, що тільки один визначений результат був можливим.

Ми знаємо, що зміни у мозку супроводжуються змінами у свідомості, й навпаки. Ланцюжки причин тягнуться в обох напрямках, але потрібно визнати, що ми далі розуміємо надто мало про зв’язок між станами нервової системи та станом свідомості. Однак, виходячи з того, що нам на сьогодні відомо, ми можемо стверджувати, що необґрунтовано ставити знак рівності між мозком і свідомістю[64]. Немає підстав уважати твою свідомість просто побічним продуктом твого мозку. Мозок не має свідомості, але ти маєш. Безумовно, мозок є визначальною передумовою для того, щоб ти мав свідомість, але тільки й того. Свідомість включає в себе взаємодію між мозком, тілом як цілим і середовищем тіла.

Політична система має стати зв’язком між онтологією свободи (фундаментальними смислами, що уможливлюють усвідомлення особою власної незмінної свободи) та етикою свободи – таким застосуванням останньої, яке б свідчило про свободу людини не лише прагнути до цілей, а й обирати цілі

«Можливості, які не були використані, для детермінізму є звичайними ілюзіями; вони взагалі ніколи не були можливостями»[