Айвенго

— А непогано співають! Недарма кажуть: що ближче до церкви, то

Отже: «Я, Вамба, син Безмізкого, блазень у домі знатного дворянина Седрика Ротервудського на прізвисько Сакс, і я, Гурт, син Беовульфа, спадковий свинопас, — викликаємо на двобій благородних лицарів…»
— Ти з глузду з’їхав! — гнів‍

. Йому забило дух, одначе не горда дика врода дівчини змусила сильно калатати його серце — уперше Бріан де Буагільбер зустрів жінку, яка стала йому дорожчою за життя.

Реджинальда, щоб йому вічно горіти в пеклі, — узяв приступом цей замок, у якому я знаю кожен камінчик… Моїх батьків і братів було вбито, а я стала здобиччю переможця… Ось він, клятий, знову йде! — Стара, зачувши кроки, підвелась і рушила до дверей. — Прощавай!
— Не йди, пані! — Ревекка ки‍

Колись я теж була молода і гарна. Звати мене Урфрида, я походжу зі знатного саксонського роду. Старий товстун де Беф, батько нинішнього барона Реджинальда, щоб йому вічно горіти

надії не справдилися. Горда дівчина, що звикла з дитинства чинити за власною волею, була глибоко ображена спробою Седрика розпоряджатися її життям. До того ж леді Ровена, яка мала і розум, і здоровий глузд, уважала волелюбні плани свого опікуна нездійсненними. Марно він намагався захопити дівчину блиском престолу і влади; на всі його вмовляння леді Ровена відповідала рішучою відмовою та зрештою мовила, що радше закінчить свої дні у монастирі, ніж погодиться розділити трон із незграбою Ательстаном. Вона до могили буде вірною лицареві Айвенго.

дотримуючись клятви, яку дав Святому Престолу, — вирушити до Палестини й завдати нищівної поразки султанові Саладину, остаточно відвоювавши у мусульман право володіти великою святинею

головним ворогом був норманський феодал,

епоха великих змін

Коли, вже глупої ночі, вони вийшли на галявину зі стрімчаком, під яким видніла освітлена блідим місяцем халупа відлюдника, до їхніх вух долинула завзята застільна пісня. Вамба прошепотів на вухо Гуртові: