bookmate game
Валентина Мастєрова

Суча дочка

  • Маша Костишакhar citeretfor 7 måneder siden
    «А вона у мене й справді молода, — захоплено подумала донь‍
  • fairytale1606har citeretsidste år
    Стати маленькою, стати дитиною, пригорнутися до рідного плеча. «Тату, мамо. Тату, мамо!» — щасливий той дорослий, хто має до кого вимовити ці слова.
  • fairytale1606har citeretsidste år
    Не треба боятися вмерти, треба боятися жити погано.
  • Mariana Vladykahar citeretfor 4 år siden
    не прислухайся до людського поговору, прислухайся до себе, тоді почуєш усе
  • Екатерина Колмыковаhar citeretfor 2 år siden
    Вони били себе в груди, запевняючи людей у самовідданій любові, переконуючи у своїй безгрішності, нагадуючи власні заслуги, й не тільки свої, а й батьків та дідів. І народ прощав, віруючи невірним, добровільно віддаючи себе на поталу новітнім іудам, можливо, найстрашнішим за всю історію, яких уже вкотре народжував для себе сам.
  • Екатерина Колмыковаhar citeretfor 2 år siden
    Але чому? Чому цей світ ніби створений для людського страждання, а не для радості? Чому по землі ходить стільки всякої мерзоти у людській подобі? — на очах в Олени заблищали
  • Наталья Стрижоваhar citeretfor 3 år siden
    Так зустрічаються двоє на перехресті життя. Позаду у кожного власна дорога, по якій розгублені роки. На плечі тисне багаж пережитого, у кожного — свій
  • Наталья Стрижоваhar citeretfor 3 år siden
    думала про кохання, про те, що само воно ходить по землі, але закоханим дарує крила, часом настільки сильні, що вони підносять людину на не знану досі височінь, щоб з отакої ото висоти глянути на життя і відчути, яке воно прекрасне. Може, й ненадовго відчути, лише на коротку мить. Але яка то мить! Варта цілих десятиліть сірих буднів без любові.
  • Наталья Стрижоваhar citeretfor 3 år siden
    Вона уже нічого не чекала, боялася про щось мріяти, бо так важко потім, коли ті мрії розбиваються об сувору реальність. Особливо сувору до тих, хто спіткнувся на початку самостійного шляху або і зовсім заблудився.
  • Mariana Vladykahar citeretfor 4 år siden
    Не бійся гада, що по землі повзає, бійся його у людині, бо того можеш не розгледіти, поки не укусить
fb2epub
Træk og slip dine filer (ikke mere end 5 ad gangen)