Тому, що ти є

: ніколи не буває запізно, навіть тоді, коли вже точно спізнилися…

Гидке те слово — «стабільність», бо в болоті також панує стабільність, однак від того болото не перестає тхнути болотом.

ніколи не буває запізно, навіть тоді, коли вже точно спізнилися…

Але світ усе переробляє по-своєму. Він не тільки надкушує одну з тих половинок, він може перетворити твоє життя на пюре, якщо захоче. Тому що світ жорстокий та небезпечний, тому що світ — це покусані, інколи навіть дуже, душі

ті, кого ми любимо, заслуговують на щастя найбільше. Нехай і не з нами, нехай із кимсь іншим

казка завжди закінчується щасливо, тому що оповідач не знає, що після щастя робити з героями?..

Мрії здійснюються, якщо дуже-дуже хочеш, нехай дивним чином, однак здійснюються.

Завжди перемагає той звір, якого ти сам годуєш…

Коли дивишся в очі тих, кого любиш найдужче й кого щойно заледве не втратив, зачинаєш розуміти, що насправді ані гроші, ані статки не мають зовсім ніякого значення, бо, крім усіх отих матеріальних примх, є щось таке, що міцно тримає людину над поверхнею землі, не даючи їй змаліти до рівня мурашиного, і те щось, очевидно, є любов, бо вона єдина, заради чого варто дихати, будувати, іноді руйнувати і, врешті, існувати.

— В Україні все буде гаразд. Ось побачите! — І Сашко радісно заусміхався сам до себе, і до Оксани, і до всіх, хто сидів чи стояв поруч. — Бо хтось там, — і хлопець тицьнув пальцем у небо, — пильно стереже її.