uk
Bøger
Чарльз Диккенс

Великі сподівання

  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    Коли небезпека прийде, він зустріне її з відкритим чолом, але раніше нема чого морочити нею голову.
  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    - Ти ба! Тут і церква є!

    В цьому нічого не було дивного, але знов мені довелося здивуватись, коли він заявив, немов осяяний блискучою ідеєю:

    - А зайдім-но до неї, чи що?

    Веммік залишив вудочку на паперті, і ми зайшли до церкви й розглянулися. Потім він видобув з кишені піджака щось, загорнуте в папір.

    - Ти ба! - сказав він.- Тут і пара рукавичок! Ану-но одягнім їх, чи що?

    Оскільки рукавички були білі й лайкові, а отвір поштової скриньки розширився до своїх крайніх меж, в мені зародилися сильні підозри. Вони переросли у впевненість, коли я вгледів, що у бічні двері ввійшов Старий, супроводячи якусь леді. [445]

    - Ти ба! - сказав Веммік.- Тут і міс Скіффінс! Ану-но зіграймо весілля, чи що?
  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    Але так само я розумів і те, що, відгородившись від денного світла, вона відгородилась від незмірно більшого; що, прирікши себе на затвірництво, вона зреклася тим самим тисячі природних цілющих впливів; що, заглибившись у самотні думи, вона надвередилась розумом, як то завжди бувало, і буде, і не може не бути з кожним, хто чинить насупроти усталеного ладу творця.
  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    Ніколи не покладайтесь на схожість, вірте лише доказам. Це найпевніша засада.
  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    - Отже, ви вважаєте,- запитав я трохи аж обурено,- що ніколи не треба…

    - …Вкладати рухоме майно в приятеля?- підхопив Веммік.- Звичайно, не треба. Хіба коли хочеш приятеля позбутись. Але й тоді ще слід зважити, скільки саме майна на це не шкода.
  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    Дозволь-но запитати у тебе: ти коли-небудь зауважував у ваших краях, що діти від невдалих, шлюбів завжди квапляться якнайскорше одружитись?
  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    - Піпе, друзяко ти мій, життя така штука, що розлука за розлукою, і кому що судилося - кому метал кувати, [226] кому ліс рубати, а кому й золото чи то мідь обробляти. Отож і розходяться люди, і нема на це ради.
  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    найбоягузливіше й найнегідніше чинимо ми тоді, коли зважаємо на тих, хто нічого іншого не вартий, крім зневаги.
  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    Обличчя він мав не аж так і гарне, але надзвичайно привітне й веселе, що краще за всяку вроду.
  • Віталік Корінецьhar citeretsidste år
    Двері!

    Останнє слово адресувалося хлопчакові, котрий і поняття не мав, до чого воно. Але я бачив, як він ошелешено витріщився, коли його хазяїн, запобігливо обтрушуючи з моєї одежі порошинки, провів мене до самого порога. Ось саме тоді я вперше й по-справжньому відчув приголомшливу силу грошей, побачивши, як вони, образно кажучи, поклали на лопатки Треббового хлопчака.
fb2epub
Træk og slip dine filer (ikke mere end 5 ad gangen)