Гаррі Поттер і орден Фенікса

Річ у тому, - не дала йому договорити Герміона, - що зараз відбувається точнісінько те, про що попереджав Дамблдор. Минуло всього два місяці, відколи повернувся Відомо-Хто, а ми вже починаємо між собою гризтися. Навіть Сортувальний Капелюх закликає: будьте разом, єднайтеся...

- Але Гаррі вчора правильно сказав, - перебив Рон. - Якщо це означає, що ми повинні єднатися зі слизеринцями... то дідька лисого.

- То ми хіба не повинні готуватися до того, що нас там чекає?
- Вас там нічого не чекає, містере Поттере.
- Он як? - саркастично перепитав Гаррі. Цілісінький день він ледве стримувався, а тепер остаточно втрачав самовладання.
- Кому, як ви гадаєте, спаде на думку нападати на дітей, таких, як ви? - запитала професорка Амбридж гидким медвяним голосом.
- Гм, дайте-но подумати... - Гаррі удавано замислився. - А може... Лорду Волдеморту?

"Наближається той, хто зможе перемогти Темного Лорда. .. народжений наприкінці сьомого місяця тими, хто тричі кидав йому виклик... і Темний Лорд позначить його як рівного собі, але він володітиме силою, недоступною Темному Лордові... і хтось один загине від руки іншого, бо разом їм жити не судилося... той, хто зможе перемогти Темного Лорда, народиться наприкінці сьомого місяця..."

й виразно над сріблясто-зеленим морем слизеринських трибун:

Кеті цілісіньку пляшку чорнила.

Невже ти й досі думаєш, що йдеться про правду чи брехню? Йдеться про те, щоб робити свою справу, не втрачаючи самовладання!

тебе з'їсть величезна кулька зефіру

Вітаю вас усіх знову на віщуванні. Я, звісно, пильно стежила за вашою долею під час канікул і рада бачити, що ви всі безпечно повернулися в Гоґвортс, хоч я в цьому анітрохи й не сумнівалася

Дверцята телефонної будки відчинилися, містер Візлі вибрався з неї, за ним вийшов Гаррі і від здивування роззявив рота.

Хоч Дамблдор каже, що йому це байдуже, головне, щоб його ім'я залишалося на картках у шоколадних жабках