Щоденник Мавки

Я втікаю на іншу планету, щоб не бути зайвим у твоєму житті. Це нестерпно — бути зайвим.

любити можна не тільки живих, правда? Любити можна й тих, кого завжди пам’ятатимеш…

коли лежала умиротворено під ковдрою з горнятком лісового чаю, що завжди пахне літом, а в ногах муркала безтурботно моя кішка, подумалося: зараз я щаслива чи мені просто добре? І чи є межа між тим добре та щасливо?

Що потрібніше – розум чи щастя? І от, до чого я домислилася. Слухай, серце, слухай і, застерігаю наперед, не кажи тільки – так не буває. Бо буває ще й не так…

Що варте щастя без розуму і чи потрібен той розум, коли не маєш щастя?

Ніколи нічого задарма не дається, і якщо якийсь дурень почне переконувати в протилежному – плюньте йому в пику…

не замикайся ніколи на одній людині, тим паче на людині, яка не варта і волосинки з твоєї голови.

Картину зняли, цвях вийняли, дірку від цвяха заліпили. Та залишилася пляма і, як її не замазували, вперто не хотіла зникати. От цікаво, коли вона позбудеться в серці болю від нещасливого кохання, чи залишиться слід, як оте місце на білосніжній стіні після цвяха, яке не заліплюється і не стирається. Чи легко виводяться плями, коли влучають у душу.

Інколи даровані таланти до часу дрімають, бо ми їх не будимо. На все свій час.

Пошта БіБіСі «баба бабі сказала» – працює справно,