Кузьма Скрябін

Я, «Побєда» і Берлін

Giv mig besked når bogen er tilgængelig
Denne bog er ikke tilgængelig i streaming pt. men du kan uploade din egen epub- eller fb2-fil og læse den sammen med dine andre bøger på Bookmate. Hvordan overfører jeg en bog?
  • Анастасия Черненкоhar citeretfor 5 år siden
    Так, до фіга придурків на один день — то тяжка тяжка карма якась, а не реалії.
  • yevhenkahar citeretfor 3 år siden
    Сили полишали наші тіла, і ми вирішили залізти в душ і напитися, а завтра буде завтра.
  • yevhenkahar citeretfor 3 år siden
    їх не можна було уявити з пустим ротом. Там постійно щось диміло.
  • yevhenkahar citeretfor 3 år siden
    Він робив поправку на мою непунктуальність. Мене це тішило. Я любив, коли робили поправки на мене. Значить, ще комусь на цьому світі я потрібний.
  • yevhenkahar citeretfor 3 år siden
    Він справляв враження митця-невдахи. Типу — сам роблю, сам кайфую, і нікому не дано зрозуміти силу його таланту.
  • Minorihar citeretfor 5 måneder siden
    Життя підтошнювало. Гроші з'являлися в кишенях набагато повільніше, ніж зникали з них.
  • Minorihar citeretfor 5 måneder siden
    Сльози не змивалися двірниками «опеля», бо текли вони з моїх очей. Я пригальмував біля них і відкрив праві дверцята.
  • Minorihar citeretfor 5 måneder siden
    Вони любили, коли наші покидали їхню територію. А поляки натомість не любили, коли ми на неї в'їжджали з німецького боку
  • Minorihar citeretfor 5 måneder siden
    Поліцаї піднялися, але Томас двома словами відповів, що його постояльці — українські музиканти і нікому зла не бажають. А тим більше нещасним туркам. Ми — за мир. Хай живе українсько-німецько-чурбанська дружба. Кінець цитати.
  • Minorihar citeretfor 5 måneder siden
    бідний колишній емігрант з Хорватії, боячись, що його за це відправлять назад на Балкани, заліз під мою тачку і довго звідти не вилазив.
fb2epub
Træk og slip dine filer (ikke mere end 5 ad gangen)