Голодна воля

Серце його стиха і радісно б'ється. Оришка прилягла на ряднинці, куняє. Мотря сидить коло неї, держить на руках сина і стиха співає "Удівоньки". Тонкий і тихий її голос рюзходиться по ниві, зливається з щебетанням пташок. Гарно, боже, як гарно на світі. І бідному часом буває, що він забуває свою бідноту, заколише свої болісті, уложе спати чорну нужду і сповняється його душа таким покоєм.

Не з нашим писком! - гордо одказав Василь.- Як йому прохати-кландати - і так як-небудь переб'ємся.

Василь плюнув йосипенкові у вічі і пішов у город найматись на станцію,