Українська класична література відрізняється різноманіттям жанрів та сюжетів, активною соціальною спрямованістю. І завжди у центрі уваги письменників-класиків є герой, який бореться за справедливість та людяність. Ця збірка шедеврів української літератури дає точно відображення тенденцій нашого художнього надбання, яке отримало світове звучання.

Григорій Квітка-Основ’яненко. Конотопська відьма.
Іван Франко. Захар Беркут.
Михайло Коцюбинський. Дорогою ціною.
Василь Симоненко. Вибрана поезія
Ольга Кобилянська. В неділю рано зілля копала…
Іван Франко. Мойсей
Іван Карпенко-Карий. Мартин Боруля.
Юрій Яновський. Вершники
Олесь Гончар. Тронка
Багряний Іван. Тигролови.
1.400 trykte sider
Oprindeligt udgivet
2022
Har du allerede læst den? Hvad synes du om den?
👍👎

Citater

  • b4313358806har citeretfor 2 år siden
    Я…

    Він дивився на мене тупо
    Очицями, повними блекоти:
    — Дарма ти себе уявляєш пупом,
    На світі безліч таких, як ти. —
    Він гримів одержимо і люто,
    І кривилося гнівом лице рябе,
    Він ладен був мене розіпнути
    За те, що я поважаю себе.
    Не стала навколішки гордість моя…
    Ліниво тяглася отара хвилин…
    На світі безліч таких, як я,
    Та я, їй богу, один.
    У кожного Я є своє ім’я,
    На всіх не нагримаєш грізно,
    Ми — не безліч стандартних «я»,
    А безліч всесвітів різних.
    Ми — це народу одвічне лоно,
    Ми — океана вселюдська сім’я.
    І тільки тих поважають мільйони,
    Хто поважає мільйони «я».
  • Obloko Obletchkohar citeretfor 2 år siden
    Стрий шумів по кам'яних бродах і пінився по закрутинах.
  • Obloko Obletchkohar citeretfor 2 år siden
    Але ж бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. Зараз з першого разу видно було, що Мирослава виросла на свободі, що виховання її було мужеське і що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженню втратила матір. Нянька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задоволити її палку натуру, привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралась вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову, — той довіку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, — тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя, так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов.

På boghylderne

fb2epub
Træk og slip dine filer (ikke mere end 5 ad gangen)