Вершники

Симона Зілота і копають цілющі трави

треба багато ходити в житті — тоді побачиш, яке воно є, що й умирати не хочеться, і рід наш увесь ходючий, батьки й прабатьки, то й Данилко, мабуть, ходитиме, доки й ноги не відпадуть.

розквітав після Юрієвого дня.

А білий тиждень, коли білять хати, чепурять подвір'я,

Данилкова мати, хоч і бідна господиня, що й кози в дворі не має, а й вона той двір обмете й обмиє, і хату обмережить цяточками й рожами,

вербну неділю прадід приходив рано з церкви й свяченою вербою зганяв Данилка з печі:

топчи землю, синок", і прадід став неживий.

цього чабана Ригора частували всі, і Ригор лаяв багатирів,

тієї улюбленої молитви, що його навчив прадід Данило: "Дай мені, боже, картоплі, киселю й розум добрий".

тітка того мертвого дядька

І все село те знає та кличе її, Ригориху, і вона малює піч синім і червоним