Королева порожнечі

Я певна, попереду ще будуть труднощі, проте зараз так само певна, що ми знайдемо спосіб їх подолати.

— Вам, тим, хто живе в тіні, я бажаю часом стояти з нами у світлі, — промовляє Кардан

— Гадаю, я просто багато ховалася від себе. Думала, якщо дозволю собі кохати тебе, то згорю, мов сірник. Мов ціла коробка сірників.

— Я тебе кохаю, — підтверджую я.

— Тому що я розумний і кумедний, — усміхається він. — Ти не згадала про мою красу.

— І те, який прекрасний ти на смак, — додаю я. — Хоча і те, і те я теж ціную.

— Я не усвідомлював майже нічого, але тебе відчував завжди.

коли він мене цілує, до мене ніби нарешті повертається дихання

— Я справді люблю тебе, — шепочу я. — Завжди тебе любитиму.

він обіймає мене так, наче крім мене на світі немає нічого надійного

— Допомогти королеві непросто, — каже Терін. — Королеви не мають потребувати допомоги.

Вважайте нас зірками, що падають, — швидкоплинними, зате яскравими.