Робінзон Крузо

по кілька днів сяяло сонце. Мені, як і раніше, не вистачало багатьох речей у господарстві, і, сидячи в печері під час штормів, я користався вимушеним ув’язненням для занять ремеслом. Так, наприклад, я не раз намагався сплести кошик, одначе завжди мені бракувало годящих прутів. Я знав, як це роблять, – іще в дитинстві мені часто доводилося спостерігати за працею сусіди-кошикаря. Він мав приятельські стосунки з моїми батьками, і матінка мене до нього відпускала. Я не тільки з цікавістю спостерігав за роботою моторних рук старого, а й допомагав йому. Тому вся заковика була в матеріалі.
Так тривало, поки мені не спало на думку: а чи не згодяться для кошика

Замолоду люди часто не соромляться своїх провин – їм набагато важче пережити каяття…

Нікому б я не порадив сміятися з таємних передчуттів і знаків, посланих долею! Кожен, хто має хоч трохи спостережливості, може підтвердити, що вони існують і правильно вказують нам, як чинити в тому чи тому випадку.

Я не знаю тих людей, а мені ж доведеться довіритися їм, поставивши під загрозу своє життя і добробут

Нескінченна турбота про власну безпеку зробила мене майже байдужим до комфорту й трохи притупила мою винахідливість.

Очікування зла у сто разів гірше за саме зло

Кажуть, багатство не рятує від нещастя. Так трапилося й зі мною