Вибрані новели

вішолопала послідний феник, то би обідець був

Е-ех, мой, як тобов грєну, та й по нитці розлетишси, який же-с тєжкий!

— Та цу ногу сапов шкребчи, не ти її слинов промивай,

посторонки моцувалися, як струнви

До того часу й відтоді дотепер я не чув більшого встиду, і здається мені тепер, що я був би іншим чоловіком, якби той стид мене не отруїв.

Та найгірше було, як мій тато спровадив до стодоли киратову молотілку.

прийшов Андрій: він був у мене вчений. «Тату, — каже, — тепер їдемо воювати за Україну». — «За я

Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми доб­рими, молодими. Борони літали по землі, як пера. Максим кинув капелюх на ріллю, с

Вона говорила до своїх хлопців, що стояли з бучками і несміло дивилися на тата. Адрійко мав, може, десять років, а Іванко з вісім. Вони не сміли приступити і бити тата.

Мама не пускала:

— Миколайку,