Олександр Довженко

  • Валя Котюкhar citeretsidste år
    Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шлях.
  • Eugenia Plesovskikhhar citeretsidste år
    Пісня була весела і журна одночасово, як і життя людське.
  • Eugenia Plesovskikhhar citeretsidste år
    — Але, Людвігу, ти мусиш знати: у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників... От ключ до скриньки, де схована їхня загибель. Нам ні для чого знищувати їх усіх. Ти знаєш, якщо ми з тобою будемо розумні, вони самі знищать один одного.
  • Eugenia Plesovskikhhar citeretsidste år
    Біте, комен зі гір, унд подумайте нох айн маль... Немножко. Ну, пожалюй-ста...
  • Eugenia Plesovskikhhar citeretsidste år
    розстрілявши тут же один одного очима.
  • Eugenia Plesovskikhhar citeretsidste år
    Душі у людей були малесенькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя.
  • Eugenia Plesovskikhhar citeretsidste år
    Перед їх духовним зором виникла раптом вся Вкраїна в огні у множестві страждань і тяжких протирічивих трагедійних стиків.
  • Eugenia Plesovskikhhar citeretsidste år
    — Мене не можна образити тому, що на землі умерла мораль.
  • Eugenia Plesovskikhhar citeretsidste år
    Не догоріли ще пожари, а люди кинулися вже до роботи. Уже копалися в городах. Жінки дістали вже з прихованих вузликів різне насіння і з пристрастю садили в землю.
  • Eugenia Plesovskikhhar citeretsidste år
    Коли Мину поставили під шибеницею на табурет і наділи на шию зашморг, Мина поглянув на Штігліца і на двох його катів і раптом почав співати фашистський гімн.

    "Танцующая в темноте"

fb2epub
Træk og slip dine filer (ikke mere end 5 ad gangen)