Glagoslav Distribution (M)

алкоголь — це анестезія, за допомогою якої ми переживаємо операцію життя.

Полковник Істербрук сказав, що справжню загрозу цивілізації несе, безперечно, Росія,

Якщо ви кинете курити зараз, то організм відновиться протягом кількох тижнів, до того ж так, ніби ви ніколи не були курцем.

Дайте урочисту обіцянку — і дайте її серйозно.
2. Викуріть свою останню цигарку свідомо, глибоко затягаючись цією гидотою, щоб вона надходила прямо в легені. Потім запитайте себе, що, власне, надає задоволення.
3. Докурюючи цигарку, не думайте при цьому: «Я ніколи більше не повинен закурювати наступну» або «Мені більше не можна курити». Думайте таким чином: «Як чудово! Я вільний! Закінчилося це рабство! Більше ніколи не засуну в рот цю гидоту!»
4. Пам’ятайте, що протягом кількох днів у вас всередині житиме маленький нікотиновий шкідник. Може трапитись так, що буде лише одне бажання: «Хочу цигарку». Я називаю легкий фізичний потяг до нікотину маленьким нікотиновим чудовиськом. Вiдверто кажучи, це неправильно, і важливо, щоб ви зрозуміли чому. Оскільки на те, щоб маленький монстр помер, треба близько трьох тижнів, колишні курці вважають, що тужитимуть за цигарками після того, як викурять останню. Тому вони вважають необхідним застосувати метод сили волі, аби протистояти спокусі впродовж цього періоду. Це не так. Організм не відчуває пристрасного потягу до нікотину. Це мозок бажає нікотину. Якщо вам вдасться здолати відчуття «Я хочу цигарку!» протягом кількох наступних днів, то у свідомості залишиться вибір. Він може обирати: залишатися з відчуттям спустошеності та непевності в собі, викликаним ще першою цигаркою, або відповідати на нього словами: «УРА! Я НЕКУРЕЦЬ!»
Або ви можете тужити за цигаркою і страждати решту життя. Заду

Спостерігати — це наче фотографувати живу природу: не варто втручатися в її справи

Я відчуваю, що десь усередині тебе є хтось, про кого ніхто не знає.

и не можете знати всього, що треба знати для досягнення успіху — це нікому не під силу. Усім нам потрібні поради і зворотний зв’язок від тих, кому ми довіряємо.

«Побачити б себе очима інших! Це врятувало б нас від сотень помилок»

Село — це скарбниця нації, берегиня її традицій і найсвятішого, що у нас є, — землі української!.

Найбільш моторошні місця в пеклі приберігаються для тих, хто залишається байдужим у час моральної кризи.