Максим Яковлев

Коли зв’язки, які давали людині впевненість, зруйновані, коли індивід протистоїть довкіллю як чомусь абсолютно чужому, коли йому необхідно подолати нестерпне відчуття безсилля й самотності, перед ним відкриваються два шляхи. Один веде до «позитивної свободи», він може спонтанно зв’язати себе зі світом через любов і працю, через справжні прояви чуттєвих, інтелектуальних та емоційних здібностей; таким чином він може знову досягти єдності з людьми, світом і самим собою, не відмовляючись при цьому від незалежності й цілісності індивідуального «я».

Ані небесним, ані земним, ані смертним, ані безсмертним не створили ми тебе так, щоб ти міг бути вільним згідно зi своєю волею та честю, бути собі самим творцем і будівничим. Тільки тобі дали ми зростання та розвиток за твоєю вільною волею. Ти несеш у собі сім’я вселенського життя.

Піко делла Мірандола, «Промова про людську гідність»

Тож ніщо не є незмінним, окрім вроджених та невідчужуваних прав людини.

Томас Джефферсон

головні наші труднощі криються в тому, що розвиток людських емоцій обганяє розвиток розумових здібностей людини. Людський мозок живе у ХХ столітті; серце більшості людей — досі ще в кам’яній добі

Їм потрібні ідоли й міфи, щоб витримати той факт, що людина — самотня, що вона повинна сама надати сенс власному життю, а не отримати його від якоїсь вищої сили.

Людина придушує в собі ірраціональні пристрасті — потяг до руйнації, ненависть, заздрість і помсту; вона схиляється перед владою, грошима, суверенною державою, нацією; і хоча при цьому на словах людина віддає належне вченням великих духовних вождів людства — Будди, пророків, Сократа, Ісуса, Магомета, — вона перетворила ці вчення на суміш забобонів та ідолопоклонства.

Попри численні поразки у битвах, свобода зрештою перемагала у війні. Багато хто загинув у тих битвах із переконанням, що краще померти в борні проти гніту, ніж жити без свободи. Ці смерті були найбільшим ствердженням їхньої індивідуальності

Усунення зовнішнього гніту виявилося не лише необхідною, а й достатньою умовою для досягнення омріяної мети: свободи особистості.

Внаслідок придушення суспільством природних імпульсів відбувається щось дивовижне: пригнічені інстинкти перетворюються на прагнення, які визнаються культурою цінними, а відтак стають людською основою культури.

Загальна схема відносин між інстинктами людини та культурою є зворотною: що сильніше придушення, то більше культури (і більшою є загроза невротичних порушень).