Українські жінки у горнилі модернізації

Загалом, за нормами австрійського законодавства правова дієздатність заміжніх жінок порівняно з неодруженими, вдовами чи розлученими була чи не найбільше обмеженою.

У деяких подружжях жінки відкрито говорили з чоловіками про власне тіло (наприклад, про зміни під час вагітності), що було нетиповим для укладу українських родин.

Письменник Осип Маковей у листі сердився на дружину Ольгу, яка багато курила і через це мала проблеми з легенями. Одначасно він не заперечував куріння і надсилав дружині тютюн з інструкціями — як і з чим його змішувати, аби був добрий смак.

Чоловікам досить важко було визнати, що жінки можуть впоратися з сільськогосподарськими роботами самостійно. Для жінок незалежне управління домом і господарством було нагодою позбутися небажаного шлюбу або ж отримати більше прав в організації сімейного життя після повернення чоловіка

коедукації (спільного навчання хлопців і дівчат)

Материзною називали майно — рухоме та нерухоме (найчастіше ділянку землі), яке жінка отримала в посаг чи у спадок від матері, що перебувало у неподільній власності жінки (хоч і в спільному користуванні сім’ї) та успадковувалося тільки по жіночій лінії.

патрилокальність — звичай, за яким дружина переходила жити в дім чоловіка (або його батьків)

пробудження «духу Єви»

«треба було жінкам знести багато насміхів і наруги від реакційних своїх і чужих чоловіків заки громадянство звикло до думки, що жінка також пов­ноправна людина».

Для тогочасної більшості Наталія Кобринська залишилася незрозумілою. Таке ставлення до неї, видається, було пов’язане з тим, що вона «голосніше» за інших активних жінок свого часу наполягала насамперед на жіночих правах, а вже опісля — на їх національно-патріотичній діяльності.