Украдене щастя

Щастя ніколи довго не триває. Щастя все — день, година, одна хвилина.

Цить, Миколо, не плач! I на мене вини не звертай. Ти ж знаєш добре, що й моєї вини тут мало. Силою вiддали мене за тебе. Доки сила моя була, я була тобi вiрною, хоч iншого любила. Але тепер не стало моєї

мов риби тряслися

А так, правда ваша! Правда ваша! Забути треба. Хоч би мало серце розірватися, а забути треба. Ой господи! І як воно досі не трісло? Кілько я намучилася за ті роки! А тепер гадала, що от-от давні рани перестануть боліти. А тут на тобі! Маєш! Той, що досі був для мене помершим, являється наново. Кумонько, матінко моя! Порадь мені, що маю робити? Дай мені якого зілля, щоби тут, отут перестало боліти!

Вся тремчу, а так і здається, що тону в нім, роблюсь частиною його.

Сталося, склалося – що порадиш? Треба брати життя, яке є, треба жити, як можна.

Ось гарно: двоє мерців зійшлося, що за життя любилися і по смерті одноза друге не забули, а зійшовшися, не мають що ліпшого робити, як сваритися.

Щастя ніколи довго не триває. Щастя все – день, година, одна хвилина.

«Як чоловік жінки не б'є, то в ній утроба гниє»

Муж і жона – одна сотона; чужому нема що туди пальці втиркати.