Сяйво

Роботяга смикнувся вліво, так само тиснучи на клаксон, і з ревінням об’їхав п’яно гуляючий лімузин. Його водія він закликав провести позашлюбний статевий акт із самим собою. Вступити в оральний сексуальний зв’язок з різноманітними пацюками й птахами. Він оголосив власну пропозицію, щоб усі особи негритянської крові повернулася на свій рідний континент. Висловив щиру впевненість у тому місці, яке душа водія цього лімузина займатиме в потойбічному житті. А закінчив, сказавши, що він гадає, що зустрічав матір означеного водія в Новому Орлеані, у притоні розпусти.

У житті трапляються страшні речі, і пояснити їх ніхто не може.

Самотність сама по собі може бути руйнівною.

«У кожнім великім готелі є свій привид. Чому? Та люди ж, збіса, прибувають і вибувають…»

І здійметься вітер, бейбі,
І прожене мої печалі геть…
Ніжна, солодка і соковита знов повернулася пісня й поринала услід за нею в глибокий сон, де припинялися думки і явлені в сновидіннях обличчя минали, не запам’ятовуючись.

Пакет з покупками — всього лиш пакет з харчами — потріскував у нього в руках. Усе було добре. Тато вдома. Мама його кохає. Нічого поганого нема. І не все з того, що йому показував Тоні, завжди траплялося.