Пропонуємо вашій увазі чудові українські казки про чарівну живу калюжку. Жила собі калюжа. Усі довкола любили її та називали лагідно — Калюжкою. Була вона дуже охайною і завжди стежила за собою. Нікому не відмовляла — хоч собаці забіглому напитись, хоч горобцям викупатися — завжди, прошу. Калюжа прохала птахів приносити їй камінчики й мостила ними дно, щоб вода була прозорою та чистою. Так і жила Калюжка, радіючи сонечку, що яскраво вилискувало на її поверхні. Вона не боялася спеки та посухи. У найглибшому місці, з-під великої каменюки, проклюнулося в ній джерельце. Калюжка розуміла, як їй пощастило — від птахів і звірів чула вона моторошні історії про висохлі калюжі, випиті вщент тваринами або вичерпані людьми для поливання. А ще Калюжка мала мрію — вона хотіла, щоб у ній оселилася рибка. Сподіваємось, що казки сподобаються маленьким читачам.
