Іван Нечуй-Левицький

Микола Джеря

  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    Посмітюх.
    — Ви не родич Іванові
  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    врешті й про пана Бжозовського
  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    в одчинену кватирку. В садку зеленіли вишні
  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    літ, а вже здавалось, що
  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    вмерла. Нимидора плакала
  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    селах пішла слава, що він вичитує
  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    тиждень або на два. В їх було обмаль
  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    діждав до вечора. Другого
  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    вікна.
    — Дочко моя, серце
  • Наташа Повшенкоhar citeretsidste år
    пахучим повітрям.
    В кінці села, коло самої Раставиці, стояла хата старого Петра Джері. Невеличка хата насилу світилась білими стінами через густий рядок верб. Коло хати ріс невеликий старий садочок. Вербовий частокіл до самого берега прийнявся й пустив од себе широке гілля; вербові кілки, колись густо повтикані в землю, стали високими вербами. Навіть вербова кошара й вербовий хлів вже прийнялись на вогкій землі й були напоготові розростись гілляками.
    Була неділя. Сонце скотилось на захід. Починало вечоріть. За Джериною хатою, під старою грушею, на зеленій траві спав молодий парубок, підклавши під голову білу свиту. Чорна смушева шапка скотилась з голови на траву. Парубок підклав одну руку під голову, а другу одкинув на траву. Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті. Запалене лице було гарне, але дуже молоде. Червоний пояс обвивавсь, наче гадюка, кругом тонкого стану
fb2epub
Træk og slip dine filer (ikke mere end 5 ad gangen)