Коханець

я була дуже серйозна, так, я надто довго була дуже серйозна, задовго, і втратила смак до втіх

Усе прожито і все спожито.

Зустріч з ним на вулиці, у кав’ярні завжди була святом, він щиро радів з такої зустрічі, справді, і вітав вас, сяючи від задоволення.

Війна уявляється мені подібною до нього — вона всюди присутня, всюди просочується, обкрадає, бере в полон, всюди лізе, вмішується, уплутується, проникає в тіло, в думки, коли не спиться і коли спиш — постійно, горить ненатлою жагою захопити чужу територію, чуже тіло, тіло дитини, тіло слабшого, переможеного, бо вона — зло, і воно біля моїх дверей, я відчуваю його шкірою.

Подивитися, виявити найменше зацікавлення — це вже слабкість. Ніхто не заслуговує навіть на погляд. Дивитися — ганебно. Слово «розмова» заборонене.

Його найперший порух — убити, стерти з лиця землі, ризикнути життям, зневажити, прогнати, завдати болю.

він стає моїм пекучим соромом, ганьбою, яку треба приховувати.

уміння кожного триматися серед натовпу на самоті, не виявляючи при цьому ні щастя, ні смутку, ні допитливості, простуючи вперед, хоч це й не скидається на рух, не маючи наміру кудись іти, лише просуватися тут чи там, ці люди ніколи не самотні самі по собі, але завжди самотні у натовпі

не треба нічого чекати, ніколи, ні від кого — ні від людей, ні від влади, ні від богів.

звідки взялася в мені ця сила, щоб чинити наперекір материній забороні. Так холоднокровно, з такою рішучістю