Енн із Зелених дахів

Як говорить місіс Лінд, якщо ти не можеш бути веселим, будь ним настільки, наскільки можеш.

Усі великі справи тісно переплітаються з маленькими.

було дуже самотнє місце. Я упевнена, що ніколи не змогла б жити там, якби у мене не було уяви.

Моє життя — справжнє кладовище розбитих надій.

Якби я не побачила Білу Дорогу Захоплення і Озеро Мерехтливих Вод — мені не було б зараз так важко.

Коли я підбираю правильну назву, яка підходить точно, у мене бігають мурашки по шкірі

Озеро Мерехтливих Вод

Але я рада, що ми їдемо додому. Бачте, у мене ніколи не було власного дому, наскільки я можу пам'ятати. І у мене знову виникає цей приємний біль, коли я думаю, що їду в дійсно справжній дім. О, хіба це не прекрасно?

А у мене багато разів — завжди, коли я бачу що-небудь справді красиве. Але не можна називати це прекрасне місце Бульваром. Ця назва нічого не виражає. Треба назвати його — дайте мені подумати — Біла Дорога Захоплення.

— Ми станемо кращими друзями, — зрадів Гілберт. — Нам призначено бути щирими друзями. Ти довго опиралася призначенню. Я знаю, що ми можемо багато в чому допомогти одне одному. Ти адже збираєшся продовжити вчитися, чи не так? Я теж. Підемо, я проводжу тебе додому.