Двір крил і руїн

— Колись давно я мріяв почути ці слова, — тихо промовив він. — Коли вважав, що від тебе я не дочекаюся їх ніколи.

— Усі ми зламані. Усі на свій лад і в місцях, які ніхто не може бачити.

Якщо ви маєте намір за щось битися, то час настав. Настав час захистити тих, про кого ви забули. Дайте їм знати, бодай раз, що їх не забули. Бодай один раз.

— Я не усвідомлював, що у твоїй історії граю роль злочинця.

— Ти й не був ним.

Його обличчя було спокійне, плечі розгорнуті, але я подивилася на нього і сказала подумки: «Різе, я бачу тебе таким, який ти є. І в тобі немає жодної частинки, яку я б не кохала всією душею».

Він потиснув мої пальці і підвів наші руки так, щоб до кімнати зборів ми увійшли втіленням королівської пари.

«Ні перед ким не вклоняйся», — тільки й сказав він.

Амрен сказала, що їм із Нестою знадобиться

Мало хто може зустрітися зі справжнім собою і не втекти або ж не зламатися.

«Не думай так. Не йди у бій з думками, що ти не повернешся». Його погляд був гострий. Непохитний.

я б не знав, що важлива родина, яку ти створюєш, а не та, у якій народжуєшся. Я б не знав, що таке справжня надія, коли весь світ штовхає тебе у відчай.

«Лише ти можеш вирішити, що тебе зламає, Руйнівнице Прокляття. Лише ти»