Питання життя і смерті

«Колиска вигойдується над прірвою, і здоровий глузд каже нам, що наше існування — це лише короткий проблиск світла між двома вічностями темряви».

Що повніше ти живеш своїм життям, то менш трагічна твоя смерть — ця концепція видається мені справед­ливою.

що більше непрожитого у твоєму житті, то більший твій страх смерті.

«Чимало вмирає надто пізно, а дехто — надто рано. Вмирай своєчасно!»

Чимало років я плекав уявлення, що насправді мертві — тільки ті, обличчя яких не може згадати жодна жива людина.

Знаю, що мені доведеться вдовольнятися вашим образом, який зберігається в моєму мозку. І я дуже добре знаю, що цей образ поволі щезне. Нема нічого надійного і постійного, все на світі ілюзорне.

«Де смерть, там немає мене. Навіщо боятися того, чого ми ніколи не зможемо сприйняти?»

може бути готовим померти той, хто тільки-но почав жити. Треба прагнути, щоб у будь-яку хвилину ми відчували, що прожили достатньо»

«Жити в серцях, що їх ми покинули, означає не вмирати».

Він порівняв любовну пристрасть із сліпучим сонцем. Коли на старість воно тьмяніє, ми відкриваємо для себе дивовижне зоряне небо, досі затьмарене сонцем.