А з другого боку чорнів яр, з яру піднімався сизий душний туман… Зокола ніщо не нагадувало, щоб там жили люди. І справді, там не жили люди, - там мучилися та скніли тисячі злодпв, душогубів, - там кам'янів, омліваючи серцем, жаль, - тисячами замирали почуття, - тисячі розумів німіли, мішалися… Темне, як і сама будівля, зло царювало у тій страшній схованці…